→Рубрики →Резонанс

Експонат, вартий окремого музею

Дзвінок на мобільний від начальника відділу культури і туризму Маневицької райдержадміністрації Ігоря Дерлюка, котрий став розповідати, що ситуація у публікації про човен, знайдений у с. Старосілля, описана однобоко, і позицією влади, котру звинуватили у бездіяльності, ніхто й не поцікавився, мене насправді… дуже порадував. «То я приїду, а ви доведете, що все це не так», – відповідаю і збираюся у відрядження.

Одразу про головне. Човен «по блату» поселився на території одного приватного підприємства, бо через його розкішні розміри у місцевому краєзнавчому музеї просто не знайшлося відповідного приміщення. Довбанку регулярно орошують спеціальним консервантом, запаси якого невеликі, але все ж є, під нього виготовили короб, закріпили у напівпідвішеному стані, а всередину вставили дощечки, які бережуть від деформації. Загалом човен вкритий плівкою. Словом, місцеві ентузіасти виходять із ситуації – як можуть, використовуючи, так би мовити, підручні засоби.

Спілкуємося всі разом – Ігор Дерлюк, директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Хомич і я (третя зацікавлена сторона).

– Мені не відомо чому, але від Петра Микитовича не надходило жодного звернення із проханням профінансувати збереження човна. Досі немає жодного кошторису, оце лише сьогодні ми отримали першу інформацію, яку запросили для написання проекту. А й виготовлення цього каркаса, і вартість розчину для орошування ми могли би погасити коштом районного бюджету. Адже виділити тисяч 50-100 задля збереження такої унікальної знахідки – насправді не проблема. Потрібен лише кошторис. Я не можу прийти на сесію райради (а Ігор Васильович – депутат, – авт.) і сказати, мовляв, дайте мені грошей на човен. Ви ж самі знаєте, як виділяються державні кошти – це не відбувається сьогодні на сьогодні, і все має бути чітко прописано. Але наголошую: погасити необхідні витрати можна державним коштом, – пояснював ситуацію Ігор Дерлюк.

Петро Хомич у відповідь зазначав, що він дійсно цього не зробив і навіть точно не знає, скільки коштує одна процедура орошування, бо розчин надали фахівці Національного заповідника «Хортиця». А порахувати все Петро Микитович, мовляв, не те, щоб не хоче, а просто не може передбачити, що завтра буде потрібно і скільки саме. Адже нині човен необхідно консервувати, а згодом – і реставрувати. Проте й зазначив, що усно озвучував пропозиції при голові райдержадміністрації та райради (правда, цей керівник нині змінився). Тоді лише пообіцяли, що будуть допомагати. Але ситуація вимагала негайного втручання, тож Петро Хомич одразу звернувся по допомогу до Благодійного фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Частково підтримку з фонду вже надали – профінансували проживання учасників круглого столу, що відбувся після того, як човен підняли з води. Тепер же Петро Микитович просить, аби фонд погасив витрати на виготовлення короба, за що Петро Хомич особливо вдячний директорові ДП "Маневицьке лісове господартсво" Володимирові Родіону, адже сам він посприяв, аби на виготовлення короба дали необхідні матеріали.

У відповідь Ігор Васильович знову ж таки зазначив, що з тим кошторисом, із котрим директор музею звертався до благодійного фонду, він мав би в першу прийти до влади. І якби Петро Микитович це зробив, то досі питання вирішилося б позитивно.

У результаті домовилися: Петро Хомич запропонує хоча б початковий бюджет, тобто порахує вартість розчину для орошування, надасть начальникові відділу культури і туризму бюджет затрачених приватним підприємцем коштів на виготовлення короба, а там уже час покаже. Адже головне – запустити процес.

Петро Микитович наголошує, що, крім цього, знову треба зібрати круглий стіл, аби сформувати алгоритм подальших дій. Ігор Васильович додав, що необхідно, аби у складі науково-методичної ради були голови райдержадміністрації та райради, яких під час першого круглого столу чомусь не було включено.

«Волинську газету» ж пообіцяли тримати в курсі подій.

Та є ще одна прекрасна новина. Нині всіх деталей розкривати не станемо, щоб не форсувати події, зазначимо лише, що човен дійсно має шанс на велике майбутнє. У райдержадміністрації готують проект. Долучилися до його підготовки і Петро Хомич, й Ігор Дерлюк. А коли врахувати, що курує його підготовку начальник відділу економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва райдержадміністрації Надія Савчук, завдяки котрій Маневиччина вже не раз успішно освоювала грантові кошти, то шанси чималі.

Про ще один цікавий задум розповів Петро Хомич. Він каже, що у його колег навіть є ідея написати проект для створення першого в Україні музею одного експоната.

Приватні підприємці Петро Міцевський та Богдан Киричик – ті, хто стали на порятунок човне першими, вони й досі допомагають. А клопотів із човном дійсно чимало, бо ж розміри он які. Крім того, його унікальність додає турбот. Бо ж у цій справі, як і в реформі, всього треба навчитися в процесі. Добре також, що надворі майже зима – холод лише сприятиме його зберіганню. А там по трохи і «призвичаїться» довбанка до існування на повітрі.

Консервант, каже Петро Микитович, є до Нового року. А вже цими днями Петро Хомич збира

ється їхати до партнерів із Росії, каже, там можна придбати необхідний засіб для орошування.

– Я вчора дізнавався, що 600 кг консерванту вартує 35 тисяч гривень. А консервувати човен треба не менш, як рік, – розповідає.

Під час зустрічі були розмови й про додаткові експертизи, що, як зазначив Ігор Дерлюк, теж можна профінансувати з районного бюджету, якщо знову ж – будуть такі пропозиції.

І у всій цій історії однозначно – на боці човна лише переваги. Адже чим більше людей цікавляться його долею, тим тільки краще.

Світлана ДУМСЬКА.

На фото автора: Ігор Дерлюк та Петро Хомич біля унікального човна з тисячолітньою історією.

P.S Коли публікація вже вийшла друком, зателефонував Петро Хомич, аби повідомити, що вже готові перші результати експертиз. Тож науковці кажуть, що човен - то унікальна знахідка не лише для України, а й цілого світу. Бо він родом - не раніше, як із ХІ, але й не пізніше, як із ХІV cт. Тож експертизи проводитимуть і надалі, щоб остаточно довести дуже давню історію довбанки, і робитимуть їх у різних країнах.

Словом, територія довкола с. Старосілля Маневицького р-ну має шанси здобути славу одного з найдревніших поселень.