СТО для … свиней, корів і кіз

СТО для … свиней, корів і кіз «Ветеринарія – це не брудно, це – перспективно,» – каже сільський парубок, який відкрив у Любешові «станцію тваринного обслуговування».
Після закінчення вузу Ярослав Павлік пробував знайти роботу в аграрному секторі. Хлопцеві вдалося хіба заробляти на послугах техніка штучного осіменіння корів та свиней. Але він уперто йшов до своєї мети: попросив дозволу пройти стажування в одному з кращих сільгосппідприємств області, почав торгувати на місцевому ринку обладнанням для бджільництва, а згодом ризикнув і започаткував власну справу. Історія Ярослава –  розповідь про те, як знайти себе. Юнак із сільської багатодітної сім’ї вчився в школі так собі. Навіть думки про бажання освоїти подібну професію в голову не приходило. Аж поки у його рідне с. Цир на Любешівщині не приїхали агітувати школярів вступати до Млинівського технікуму ветеринарної медицини на Рівненщині. Видно, якось так загітували, що хлопець загорівся ідеєю…
Технікум Ярослав закінчив… із червоним дипломом. А потім вступив до Київського національного університету біоресурсів та природокористування. Після магістратури повернувся на Любешівщину. Де знайти роботу? Думав: хоч би ветлікарем на півокладу… Але попри те, що один ветлікар у нас зазвичай працює на кілька сіл, держава на таких фахівцях, вкрай потрібних на селі, традиційно економить. Ярославу роботи не знайшлося. З рік працював, як вдавалося. А підштовхнула його до ідеї про власну справу дружина Ірина, з якою разом навчалися в університеті, хоч і з різницею у два роки.
Спершу Ярослав оформився підприємцем, отримав ліцензію і почав надавати послуги зі штучного осіменіння корів. «Тоді була хороша для цього можливість, бо за штучне осіменіння платили дотації людям. Діяли різні інші програми з розвитку тваринництва», – розповідає. Але на цьому молодий чоловік не спинився. Він сам (!!!) попросився пройти безкоштовне стажування у ПОСП ім. Шевченка в с. Угринів Горохівського р-ну – щоб набути досвіду. Директор Андрій Турак дозволив. Там освоїв деталі штучного осіменіння і корів, і свиней. А ще – під час навчання в університеті Ярослав мав змогу практикувати на одній із ферм Німеччини, що теж, очевидно, не минуло марно.
Словом, хлопець знайшов себе у ветеринарії. І тепер переконаний: це та ніша, яку запросто може зайняти сільська молодь. А чому б і ні?
«Ну ось дивіться: приватного сектору навіть у райцентрі, не кажучи вже про район, – багато. У цих господарствах є живність. Лікарів не вистачає. Окрема тема – ветпрепарати та обладнання для того ж бджільництва. У нас у райцентрі була лише одна аптека. Зачинена чи не працює – і людям вже нема де купити необхідне. Та й на ціни поява ще однієї впливає тільки позитивно», – міркує Ярослав, стоячи за прилавком власної ветаптеки, яку з квітня відкрив у Любешові. Спочатку зізнається на місцевому базарі продавав комбікорми для птиці, деяке обладнання для пасічників. Капіталу, який можна було б вкласти в аптеку, не мав ніякого. Тому стартував з простого: купляв ліки, з якими їздив на виклики. Потім, коли цих препаратів зібралося багатенько, звернув увагу на програми деяких фармакологічних компаній, які на ту пору давали товар і відстрочку на розрахунок на сто днів.
Свою аптеку Ярослав Павлік назвав ветеринарним пунктом «СТО». Останнє розшифровується, як «станція тваринного обслуговування». Крім торгівлі пасічницьким реманентом, біодобавками, спермодозами для запліднення корів та свиней, ліками для живності, молодий чоловік не цурається практикувати як ветлікар і технік зі штучного осіменіння. У селі Ярослав тримає двох кнурів порід Біла українська та Дюрок, в яких відбирає сперму, яку продає для штучного запліднення. У планах – найближчим часом закупити і сперму кіз. Трохи менше, як за рік роботи у  «СТО» вже з’явилися постійні клієнти. Здивувався молодий чоловік, що в районі так багато пасічників, які мають потребу в різному бджолярському реманенті. А селянам вигідно, тому що на місці можуть отримати і ліки, і фахову консультацію.
«Помиляються ті, хто думає, що ветеринарія – це брудна робота, – зазначає мій співрозмовник. –  Це справа, на яку варто звернути увагу. От тільки до неї треба мати певні навики. Бо якщо пацієнт лікареві може розповісти про самопочуття, то тварина ветеринару … мовчить».
Олена ЛІВІЦЬКА.


Ми скористалися нагодою і попросили Ярослава Павліка поділитися порадами з читачами «Волинської газети», бо знаємо: серед них  переважна частина – сільські господарі.

*Лейкоз (фактично лейкемія у ВРХ) – наслідок бездумного осіменіння! Протидіяти поширенню захворювання, яким страждає чимало сільської худоби, можна лише шляхом пропагування штучного запліднення. Тому селяни мають пам’ятати: доморощений бичок може передати корові букет інфекційних, паразитарних хвороб, зокрема й лейкоз. Передати інфекцію – легко, вилікувати – і складно, і недешево. В нашій місцевості буває й таке, що 70-80% сільського стада – це лейкозна худоба.

*Поліські свині вразливі до тишени і набрякової хвороби! Тишена фактично не лікується, тому з нею треба бути дуже обережним. Як правило, при тишені у свиней синіють вуха, вони мають підвищену температуру, синюшність в ділянці черева. При набряковій хворобі у свиней набрякають вуха, рильце, тощо. Ці інфекції дуже живучі, тому важливою є ретельна дезінфекція приміщень для домашніх тварин. Попередити спалахи хвороб можна, використовуючи для запліднення свиней лише штучні методи, позаяк і сперма, і катетер – стерильні.

*Люди, які є надміру релігійними, помилково вважають, що штучне осіменіння – це щось на зразок клонування. У сільській місцевості можна почути і такі версії. Це, на думку фахівців, абсолютна нісенітниця, бо ніякого втручання у генетику штучний методі запліднення не передбачає.

*Свині в господарстві вироджуються, якщо домашнього кнура постійно спаровувати з домашньою свиноматкою. В таких випадках відбувається кровозмішування (інцест). Часто люди скаржаться, що і годують свиней добре, і від хвороб оберігають, а вони не ростуть такі, як раніше, або ж у свиноматки народжуються якісь дивні поросята (ну, скажімо, з кудлатою шерстю). Однією з причин такого може бути споріднена кров.

*Раз на три місяці усій хатній живності (не тільки коровам, коням і свиням, а й собакам та котам) треба робити дегельмінтизацію.

* Один із при знаків наявності паразитів – кашель (коли вони потрапляють в легені). Але кінь може кашляти не лише через гельмінтів, а й через запалення легень. Коні дуже вразливі до запалення, особливо в холодну пору. Тут розібратися має ветлікар.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (614) - 86%
Пізно (27) - 3.8%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%