Як пан Хофман за рибу взявся,

Перед візитом до славного містечка Цумань, де розташувалося рибне господарство, автора статті ощасливила поштарка, вручивши довгоочікувані конверти з відповідями на офіційні запити редакції. Нагадаю: ми надсилали документи до Луцької райдержадміністрації, аби з’ясувати нинішню суму заборгованості ВАТ «Волиньрибгосп» за орендну плату, до Прокуратури Луцького району, щоби дізнатися, чи вона проводила перевірку додержання вимог чинного законодавства підприємством, і навіть до Генеральної прокуратури України, аби внести ясність у кредитне питання (адже ВАТ «Волиньрибгосп» свого часу взяло кредит в одному з банків, і тоді окремі народні депутати та керівництво області підозрювали, що підприємство незаконно віддало під заставу державне майно). Однак, як і припускали, не отримали жодної відписки від керівництва самого підприємства. Вочевидь, рахуватися із журналістами – теж не в їхньому стилі? А можливо, просто нікому було перевірити пошту і виділити хвильку-другу для написання відповіді на запит редакції? Бо, як дізналися нещодавно, два місяці тому було звільнено директора ВАТ «Волиньрибгосп» Степана Божука. 

Та про все – по черзі.

У відповіді чиновників Луцького р-ну чорним по білому написано:

«Наявна заборгованість зі сплати орендної плати згідно договорів оренди земель водного фонду за останні три роки складає 242 тис. грн». 

Що ж, солідні кошти як для сільських бюджетів, та стягнути їх із нечесних господарів можливо лише за посередництвом суду. Про це поклопоталася прокуратура району, відтак, як ідеться у відповіді, за результатом торішньої перевірки пред’явлено позов у інтересах Рокинівської селищної ради про стягнення заборгованості за орендну плату на суму 45701, 22 грн. У нинішньому році контролюючий орган скерував до суду аналогічний позов, тепер же про стягнення на суму 24557, 78 грн. Та це ще не все, адже тривають перевірки за рештою договорів оренди земельних ділянок на території району.

Відповідь із солідного відомства – Генеральної прокуратури України – теж вичерпна: в користуванні ВАТ «Волиньрибгосп» справді перебуває комплекс гідротехнічних споруд у Маневицькому, Шацькому, Ківерцівському та Луцькому р-нах на підставі договору зберігання, укладеного з ДП «Укрриба». 

Отож, у 2007 р. підприємство підписало три кредитні договори з обласною філією ВАТ «Кредитпромбанк» для реконструкції виробничих приміщень, будівництва нових та закупівлі кормів. Представники Генпрокуратури, посилаючись на джерело банку та Державного комітету рибного господарства України, стверджують, що гідротехнічні споруди (тобто державне майно) у банківську заставу не передавалися. Відтак виходить, що розмови трирічної давнини на цю тему були припущеннями, котрі не підтвердилися.

Звісно, хоча б тому, що не завдали шкоди державі, віддаємо честь «рибникам», одначе необдумана політика керівництва акціонерного товариства призвела до багатьох інших, не менш прикрих наслідків: заборгованостей по зарплатні та плати за оренду. Немов у тій байці Глібова – про Лебедя, Рака та Щуку – тягли воза кожен до себе, та коли у відомій оповідці вигоди від того не було нікому, то у ситуації з «Волиньрибгоспом» страждали звичайні працівники та територіальні громади. 

До слова, кредит «рибні адмірали» не виплатили й досі. Цікаво: які істинні пріоритети в роботі підприємства? Складається враження, що воно веде подвійну гру й зумисне ігнорує обов’язкові платежі, натомість прибуток (хай би як не прикривалися збитковістю) надходить не для ліквідації негативних наслідків такої-сякої роботи, а комусь до кишень. 

Правда, вивести підприємство на якісно новий рівень обіцяє згадуваний нами у попередній публікації та водночас загадковий пан Хофман. І знаємо про те із перших вуст, адже нещодавно мали нагоду порозмовляти з інвестором-благодійником. Чому благодійником? Адже, як відомо, в підприємства – купа боргів та кредитів і, здавалося б, який зиск вкладати кошти у майже банкрута? Однак Володимир Борисович переконаний, що їхня нова команда здатна підняти підприємство, як кажуть, з колін, і якщо це справді так, то такі починання акул бізнесу можна тільки привітати. 

Одначе… 

Враховуючи відгуки про особу пана Хофмана (і той факт, що він навіть не є інвестором підприємства), чи одного дня його підприємницька хватка не заміниться?.. Та якщо Володимир Хофман (до речі, попередні його прізвища – Маркін, Тихонов) документально причетний лишень до ДП «Рибгосп «Цумань», то його колеги по ТзОВ «Торгово-транспортна корпорація» Борис Маркін, Олексій Кунчиков, Олена Кунчикова – від червня минулого року є членами правління ВАТ «Волиньрибгосп». Цікаво, що на позачергових зборах 6 червня 2012 р. із керівництва підприємством були відкликані акціонери, а відтак призначені, здавалося б, не причетні жодним чином до нього особи. Окрім того, за словами Володимира Хофмана, нині звільнено і генерального директора підприємства – Степана Божука, підписи котрого, до слова, фігурують у договорі купівлі-продажу ДП «Рибгосп «Цумань», на різних протоколах позачергових зборів акціонерного товариства тощо. Виходить, «поматросили і…»? 

Ми спробували зв’язатися телефоном із самим Степаном Сергійовичем, утім додзвонитися так і не вдалося. Як стало нам відомо з достовірних джерел, із екс-керівником ВАТ «Волиньрибгосп» нині активно спілкуються правоохоронні органи.

Із Людмилою Попик ми зустрілися на території дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань», котре вона донедавна очолювала. Відтак жінка повідала про наболіле: про звільнення її та інших членів колективу новим власником, про рейдерські атаки з використанням сокир. Окрім того, екс-директор продемонструвала цілу папку документів – звернень до різних відомств – від районної прокуратури до Адміністрації Президента та відповіді на запити. Пані Попик каже: не відступиться ні за яких обставин, адже твердо переконана у своїй правоті. Жінка працювала на підприємстві з 1972 р., коли воно ще було державним, очолювала його після приватизації, зарекомендувала себе як високопрофесійний фахівець, а тепер, мовляв, її безпричинно женуть із робочого місця, аби розпродати майно підприємства, котре новий власник придбав за смішну ціну – 41 тис. грн.

З чого ж усе розпочалося і з якого дива Володимир Хофман, котрий не є акціонером ВАТ «Волиньрибгосп», почав активно долучатися до керівництва ним і навіть викупив його дочірнє підприємство? Звичайно, про це все запитали безпосередньо у Володимира Борисовича, однак для початку – версія Людмили Попик. 

Жінка відразу повідала, що, мовляв, спочатку не мала нічого проти нового власника, однак факт фальсифікації документів (розповідає, що Володимир Хофман виготовив нову печатку, у багатьох документах підробив її підпис) спонукав Людмилу Прокопівну звернутися до правоохоронних органів. За словами пані Попик, Володимир Хофман у відповідь також написав заяву (вже про її протиправні дії), вилучив усі документи підприємства, позабирав трудові книжки працівників, позаморожував банківські рахунки. 

– У березні я поїхала на нараду орендарів, а мені телефонують і кажуть, що, мовляв, рейдерська атака на підприємство, що приїхав Хофман і кричить, що Попики – злодії і таке інше. Кунчикова (віднедавна – член правління ВАТ «Волиньрибгосп», – авт.) рубала сокирою двері, потім хотіли змінити замки. Причім за цим всім спостерігала міліція! Тоді я й розповіла про проблему на нараді. Віталій Карпюк (заступник голови облдержадміністрації, – авт.) запитав у голови Ківерцівської райдержадміністрації Зіновія Колісника, що там коїться у нас, а він каже: «Нічого, там всього-на-всього директори не можуть між собою порозумітися», – нарікає Людмила Прокопівна на байдужість керівництва району. 

Відтоді й почалася справжня боротьба за рибгосп. Людмила Попик зверталася до всіх відповідних відомств (як зазначали, навіть до центральних), однак встановити істину – обов’язок місцевих контролюючих органів. Зокрема заяву про скоєння злочину екс-керівник ДП «Рибгосп «Цумань» надіслала 24 квітня цього року, і, згідно з документом, правопорушення полягає в тім, що тодішній генеральний директор Степан Божук, перевищуючи свої повноваження, без погодження з регіональним відділенням Фонду держмайна та без проведення експертної оцінки частки у статутному капіталі реалізував «Рибгосп «Цумань» Тзов «Волинська торгово-транспортна корпорація» за 41 тис. грн у той час, коли рибної продукції та рибопосадкового матеріалу було на 1 млн грн, також на балансі підприємства – техніки, автотранспорту будівель споруд майже на 1 млн грн.

Людмила Попик переконана: мета пана Хофмана – зовсім не «підняти» їхнє підприємство, бо справи і так не погані (ніколи не було заборгованостей ні із заробітної плати, ні за оренду, на відміну від інших підприємств «Волиньрибгоспу»), а роздерибанити майно:

– Розробив бізнес-план, узяв кредит на 25 мільйонів доларів чи євро, а потім, вочевидь, потихеньку би заліг на дно після своїх діянь. – припускає екс-директор.

Людмила Прокопівна впевнена, ДП «Рибгосп «Цумань» – найбільш ласий шматок для Хофмана, бо стан справ на інших підприємствах – у Шацькому, Маневицькому, Луцькому р-нах – залишає бажати кращого. Підтвердження слів – зайняте перше місце в області та восьме в Україні у бізнес-рейтингу економічних показників. 

Отож, кримінальне провадження за її заявою відкрите, нині триває слідство. Поки правоохоронні служби розбираються, жінка приходить на своє робоче місце, хоча Володимир Хофман підписав наказ про її звільнення. Попри всі негаразди на рівні управління, підприємство продовжує господарську діяльність – у цьому переконалися особисто. Працівники, котрих теж звільнили, все одно приходять на роботу: водій та тракторист Віктор Ромашковець каже, що не знає про причину свого звільнення: мабуть, спрацював суто людський фактор. Тож єдина надія – на контролюючі органи та суд, а поки залишається чекати на їхні висновки.

Як кажуть, вирішили заслухати й іншу сторону – Володимира Хофмана, тож зв’язалася з ним телефоном, представилася та домовилася про зустріч. Аж раптом через кілька хвилин на редакційний мобільний зателефонувала якась жінка: представилася «просто Оленою» і сказала, що хоче порозмовляти про мою ймовірну зустріч із паном Хофманом та про предмет нашої майбутньої бесіди. Жінка поганила журналістів, що вони, мовляв, перекручують слова пана Хофмана. Цікаво, найбільше її обурювали не інформація про його діяльність як бізнесмена, а… неправильні припущення «писак» про походження його прізвища.

– Це ніяке не німецьке, а чистокровне єврейське прізвище, – доводила на тому кінці дроту. Мовляв, предки Володимира Борисовича були євреями, от він і вирішив не поривати зв’язку із пращурами. – Нам взагалі однаково, що пишуть про Хофмана і про фірму, яка є засновником, і те, що відповідають ці люди з Цумані. Тому що ми ведемо справу з представітєлямі закона, поетому Владімір Хофман буде давати вам відповіді такі, які ви мусите записати.

Потому жінка хвилин десять балакала про те, наскільки їм байдужа думка оточуючих, що абсолютно все одно, яке трактування ця тема отримає на сторінках преси тощо, бо вони на 100% переконані у своїй правоті. А показувати працівникам ЗМІ котрісь документи, щоби підтвердити її, не бачать жодної потреби.

– Ми можемо з вами поспілкуватися на якісь такі питання, які не обурюють нас, ну там… про його прізвище, про те, чи хороший чи поганий настрій у пана Хофмана…

Плавно із емоційною співрозмовницею підійшли власне до теми «Рибгосп «Цумань», відтак «просто Олена» мовила, що всіх працівників, котрі «підняли цю бучу», звільнять:

– Вони будуть наказані по всєм статьям закона! 

Коли ж запитала, на якій підставі, жінка відповіла, що «потому шо плоха сєбя вєлі». Згодом – процитувала Сталіна: «Незаменимых людей нет». Попросила в «просто Олени» (як з’ясували згодом – Кунчикової) прокоментувати ситуацію, коли вона сокирою рубала двері рибгоспу:

– Канєшна, такоє била. А шо ви думаєтє, я буду терпіти, як на мене хором іде п’ять жирних, старих мужиків: із матами і всякими прокляттями? Всє, кто пошол протів новой власті, – будут уволєни. 

Далі пролунало, що нове керівництво хоче забезпечити роботою молодь, а натомість там «засіло те старйо». Коли попросили показати відео, бо пані мовила, що відзняла конфлікт на мобільний, то жінка відповіла, що воно на іншому телефоні, який – в іншому місті! 

Насамкінець вдалося домовитися про зустріч із самим Володимиром Хофманом та поспілкуватися із ним безпосередньо. І не тільки про його прізвище та настрій.

Із директором «Рибгосп «Цумань» зустрілася в офісі «Волинської торгово-транспортної корпорації». У результаті спілкування пан Хофман справив враження впевненої в собі, стриманої людини: чітко давав відповіді на запитання, не гублячись, говорив про плани стосовно покращення роботи на підприємстві, демонстрував документ за документом, за кожної нагоди цитував закон. Спостерігаючи таку позицію, на думку спав заїжджений російськомовний крилатий вислів: «Мужик сказал – мужик сделал» (не дарма, бо другий склад єврейського прізвища Володимира Борисовича з англійської так і перекладається). 

Отож, Володимир Хофман відразу задав тон розмови: мовляв, спочатку мушу вислухати всю історію у хронологічному порядку, а тоді вже запитувати, а коли дозволяла собі перебивати співрозмовника, відразу ж толерантно затикав мені рот.

Найчастіше у розповіді Володимира Борисовича траплялося слово «законно»: 6 червня відбулися законні збори акціонерів ВАТ «Волиньрибгосп», на котрих було обрано новий склад правління та спостережної ради. За його словами, той факт, що туди увійшли люди, котрі не перебувають у трудових відносинах із підприємством (сам Хофман є головою спостережної ради), можливий згідно із Законом «Про акціонерні товариства». Окрім того, пан Хофман мовив, що статут ВАТ «Волиньрибгосп» не відповідає закону, тож спиратися на нього, допоки документ не узгодять, нема сенсу. Відтак 10 вересня 2012 р. правління в новому складі приймає рішення, на основі якого здійснюють продаж ДП «Рибгосп «Цумань» ТзОВ «Волинська торгово-транспортна корпорація». 

– 13 вересня Людмила Попик особисто дала доручення внести зміни до статуту у зв’язку із продажем корпоративних прав на підприємство, – каже пан Хофман, тож відповідно через кілька днів затвердили новий статут дочірнього підприємства. – Тоді пані Попик нормально працювала, не мала ні до кого жодних претензій. У січні через те, що вона написала заяву про звільнення і ще одну з проханням прийняти її заступником директора, я видав наказ призначити її на цю посаду, – підкріплює слова, демонструючи відповідні документи. –14 лютого 2013 року дав доручення провести інвентаризацію: хотів зрозуміти, як працювало підприємство до того. Зобов’язав представити мені документи, а на час проведення інвентаризації відсторонив від виконання обов’язків заступника директора. З того часу вона, відчуваючи, може, якусь небезпеку, почала говорити про рейдерські атаки і таке інше. Також я був змушений звільнити бухгалтера, позаяк вона відмовлялася представити документи для обліку. Окрім того, звернувся за цим фактом до прокуратури (15 лютого). Тобто до відома правоохоронні органи спершу почав ставити я, а не Попик. Було відкрите кримінальне провадження, слідство триває. Згодом пані Попик почала підбурювати проти мене працівників, аргументуючи це тим, що всіх позвільняють, підприємство збанкрутує. З цієї нагоди я мусив звернутися до керівництва району.

А як же той факт, що підприємство купили за нехитрою ціною – 41 тис. грн? Володимир Борисович мовив, що за ці кошти придбано лише корпоративні права на нього, а абсолютно все майно – то власність ВАТ «Волиньрибгосп», і воно не було предметом купівлі-продажу. 

Тоді як же новий власник, не маючи відповідних засобів, господарюватиме?

– Діяльність проводитимемо разом із ВАТ «Волиньрибгосп», адже так вигідно для обох. Відповідно спільно розподілятимемо і прибуток, – просвітив нас бізнесмен. Мовляв, цуманський рибгосп – також підприємство збиткове: про це свідчать результати ревізії. 

Нині роботу «Рибгосп «Цумань» паралізовано, і так буде доти, доки не представлять висновки слідства. Володимир Хофман переконаний: останнє слово буде на його користь. 

Не здаватися в боротьбі за підприємство обіцяє і Людмила Попик. До слова, після розмови із паном Хофманом ми зв’язалися з нею телефоном, аби запитати, чи саме її підписи стоять у численних документах, демонстрованих ним. Жінка мовила, що ставила лише один підпис, а заяву на звільнення писала під тиском. 

Що ж, мабуть, мав рацію колишній заступник голови облради Василь Струк, який на сесіях заявляв: «Хлопці, риба – діло слизьке!». І в справі, де фігурують не лише людські долі, а й серйозні бізнесові інтереси, крапку поставить тільки Феміда. Або – три крапки…