Помолимося за тих, хто нас захищає…

Михайло Бучак, у мирному житті – настоятель Свято-Покровського храму УПЦ КП сіл Маяки-Сирники Луцького р-ну, а також – військовий капелан, який із 1-го вересня минулого року підтримує наших хлопців молитвою (та й не тільки) на Сході, як ніхто знає, які слова варто підбирати, звертаючись до Бога з проханням про допомогу та захист. Такі поради знадобляться не тільки тим мамам, які просять за своїх дітей, а й усім нам, адже і в мирному житті так часто триває боротьба за життя найрідніших…

– Про те, які ситуації у нас бували із хлопцями на Сході, не розповідатиму. Є для того причини. Скажу одне: всі можуть підтвердити, що молитва працює. Знаєте, вона там просто дійсно щира, – розповідає священик.

Коли молимося, радить о. Михайло, треба згадувати не тільки бійця, а й його командира. Бо для солдата дуже важливо насправді, під чиїм він командуванням. Це так само, як просити у Бога за хворого і згадувати його хірурга, анестезіолога, від яких залежить життя у тій ситуації. 

Можна згадувати також друзів, називати їхні імена, щоб це не виглядало егоїстично. Коли наша молитва поширюється на інших, то ми показуємо, що маємо християнську любов до ближніх і просимо за наших захисників загалом. Можна казати «Господи, спаси і сохрани мого сина та його побратимів Петра, Павла, Івана…»

Добре читати Псалтир. Там є багато псалмів, які присвячені військовослужбовцям, Божого захисту, є слова про захист Господа від зла людини і перемоги над ворогом. 

– Тож беремо благословіння у священика – і читаємо Псалтир, – додає о. Михайло.

Дієвою є також молитва за згодою. Це коли домовляються 2-3 людей – і разом моляться в один час. Не обов’язково навіть казати одну молитву, тут важливо, за кого моляться.

– Ще один момент, – наголошує священик. – У цьому випадку теж не треба, як би краще сказати, переборщити. Віра – то не банківський рахунок, на який чим більше покладеш, тим ліпше. Тут якість має значення і щирість. От і все.

Бійці, які перебувають на Сході, потрапляють у різні ситуації. А з родичами, особливо батьками, у них – найсильніший зв’язок. Наприклад, мама клопочеться по господарству – у неї раптом виникло неймовірне передчуття і бажання помолитися. Не треба думати, що от прийду додому і тоді –потрібно одразу казати слова молитви. Отче наш – зрозуміла і доступна всім, її священик і радить частіше промовляти. В кінці можна сказати: «Господи, спаси і сохрани». Адже у ту критичну ситуацію у біді може опинитися не лише конкретний військовослужбовець, просто наші захисники. А там – усі залежні один від одного, все пов’язано. 

– Молитва дає можливість допомогти людині. Бог не може насильно підтримувати нас. Молитва – то ключ, з допомогою котрого Господь може нам допомагати. Просіть – і дасться вам, стукайте – і відчинять. Молитва – це можливість для Бога допомогти конкретній людині. Все, що з вірою попросите, дасться вам, – наголошує священик.

Щодо себе особисто, то отець Михайло дуже дякує своїм парафіянам. Каже: як би це дивно не звучало, але там він навіть… не хворів, узагалі почувався дуже добре.

– Бо за мене молилося багато людей. Вони щиро переживали. А от коли повернувся, то всі одразу заспокоїлися: мовляв, батюшка на місці – то й гаразд, – із усмішкою розповідає. – І одразу почалися якісь дрібні проблеми зі здоров’ям. Тож щоб не лунали канонади артилерії, має лунати наша молитва.

Священик застерігає і матерів, аби не переставали молитися навіть тоді, коли син уже вдома. Бо, не доведи Боже, ситуація ускладниться – і він знову може опинитися в епіцентрі. Нашим захисникам постійно потрібна духовна підтримка. І це – все, що ми можемо зробити для них. І водночас – це так багато. Тож молімося. Часто і щиро. А коли щасливі, не забуваймо просто подякувати за це Богові.