→Новини

З поклоном. За нагородами

Волонтери оббивають пороги владних установ, щоб волинянам присвоїли звання «Героїв України».
Тривожна традиція складається на Волині. За нагороди для наших хлопців, які довели свій героїзм у зоні бойових дій на Сході України, доводиться вести справжню паперову війну тут, в тилу. «Волинська газета» це перевірила, упродовж року добиваючись належних відзнак для танкістів 51-ї ОМБР, які зрештою їх отримали. Так само громадські активісти, земляки добиваються належного (і посмертного!) вшанування подвигу юного Андрія Снітка, уродженця с. Гораймівка Маневицького р-ну, та Ігоря Сливки з Горохова.
Із трибуни обласної ради звернення Волинського координаційного центру допомоги учасникам АТО озвучив перший заступник голови облради свободівець Олександр Пирожик. Волонтери просять присвоїти звання Героя України та нагородити посмертно медаллю «За мужність» загиблих бійців полку «Азов» - добровольців Андрія Снітка та Ігоря Сливки.
Олександр Пирожик адресував свій запит голові Волинської облдержадміністрації Володимирові Гунчику, бо саме до нього зверталися волонтери з проханням поклопотати про нагороди.
Андрій Снітко – уродженець Маневицького району, покинув навчання і пішов на фронт. Хлопець – сирота. Героїчно загинув у 18-річному віці.
«Щоб врятувати побратимів, юний боєць батальйону «Азов» із позивним «Хома» накрив ворожу гранату власним тілом… Так студент-фізкультурник СНУ ім. Лесі Українки став одним із символів волелюбності та мужності українського народу. Після траурної процедури прощання в Луцькому Свято-Троїцькому кафедральному соборі УПЦ Київського патріархату закриту труну з тілом героя доставили в Маневичі, де поховали на місцевому кладовищі. Командування «Азову» прагне, щоби Андрієві Снітку було присвоєне звання Героя України посмертно», – писала ще у 2014-му «Волинська газета».
Уродженець Іваничівського району, Ігор Сливка, 12 грудня 2014 року знищив снайперську групу противника, а також знешкодив ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала бійцям засідку. Підірвався на фугасі, встановленому терористами у автомобілі, що належав полку «Азов».
«15 грудня на Волинь привезли труну з тілом загиблого на Донбасі добровольця з полку «Азов» Ігоря Сливки. Перед далекою дорогою з «Тихим» попрощалися бойові побратими. Одночасно віддали останню шану й ще одному полеглому бійцеві полку спецпризначення – киянину Ігореві Білошицькому (позивний «Бєлаз»), який поліг одночасно з Ігорем Сливкою… Волинянина допомогли доставити на рідну землю, як уже стало традицією, волонтери. Спочатку траурна процесія зупинилася в Луцьку, де духовенство Луцького Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ Київського патріархату на чолі з митрополитом Михаїлом відслужило панахиду. Попрощатися зі ще одним героєм Східного фронту на Театральний майдан прийшло дуже багато людей, серед них були й голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, голова облради Валентин Вітер та Луцький міський голова Микола Романюк. Потім процесія рушила в Горохів, де й поховали Ігоря Сливку, який народився в с. Старий Порицьк Іваничівського р-ну. В Горохові у полеглого залишилася дружина та двоє синів…» – так «Волинська газета» розповідала про прощання із Героєм.
Із березня цього року тримають у чиновницьких шухлядах прохання про подання на нагородження. За інформацією волонтерів, документи таки дійшли до Києва. Але нагородити Героїв посмертно не поспішають. Якщо у випадку із екіпажем Миколи Тишика зволікання можна було пояснити тим, що на плечі бійців 51-ї генерали перекладають власні гріхи й визнавати героїзм цих бійців – це певної мірою для декого й визнати власні генеральські помилки, зважаючи на долю 51-ї бригади, то хлопці з полку «Азов» взагалі воювали добровольцями.
Депутат закликав голову облдержадміністрації зробити все можливе для того, аби нагородили званням Героя України та орденом «За мужність», бійців, які віддали життя за рідну землю.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото: прощання з Андрієм Снітком у Луцьку.

Від редакції. І зрештою: коли ця війна закінчиться?.. Сьогодні зрозуміло, що сама Україна не справиться з цією навалою. Треба вживати рішучих кроків на міжнародних плацдармах. Рік тому громадська рада при Волинській обласній державній адміністрації звернулася до Володимира Гунчика щодо необхідності проведення в області системної роботи, спрямованої на реалізації євроінтеграційного курсу України, зокрема євроатлантичної інтеграції. На що голова облдержадміністрації відповів, образно кажучи, тезами журналу «Крокодил» 80-х років, на кожній обкладинці якого були страшилки про НАТО. А саме: «Що стосується аспектів євроатлантичної інтеграції, то при цьому слід врахувати той факт, що закон про скасування позаблокового статусу країни, прийнятий у кінці минулого року Верховною радою України та підписаний Президентом України, не передбачає вступу України в НАТО. Тому підтримуючи ідею проведення роз’яснювальних заходів для громадськості з питань розширення співпраці нашої держави з Північноатлантичним альянсом, вважаю проведення масштабної інформаційної кампанії не на часі» (згідно із листом від 26.01.2015 р. №400/56/2-15).