→Рубрики →Резонанс

Чому ревуть Ревушки?

Люди скоро пересядуть із автобусів на підводи

10 грудня «Волинська газета» надрукувала статтю «Якби могли – літали б у Бобли», спровоковану зверненням до редакції жителів Боблівської сільської ради, що у Турійському р-ні. Роками перевізник (ПрАТ «Володимир-Волинське АТП-10707» ) виконує взяті на себе зобов’язання із надання транспортних послуг жителям сіл Соловичі, Обеніжі, Бобли, Оса, Ревушки Турійського р-ну абияк. Неодноразові спроби скаржитися на нього до різних владних структур лишаються без результату. А під час тендера на маршрут уперто – тільки один охочий. Люди кажуть: неспроста…

Звернувши особливу увагу на те, що водій автобуса «Володимир-Волинський – Ковель/Ревушки» висадив 11-річного Максима Сваржевського увечері за кілька кілометрів до того села, куди той їхав, що той же водій часто з’їжджає із маршруту без пояснень і попереджень, що він безпідставно не видає людям квитки навіть на вимогу, та багато інших фактів нелюдського ставлення до пасажирів та ігнорування обов’язків перевізника, ми адресували офіційний запит до керівника департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації Івана Мирки. Але, виявилося, це – не той чиновник, який може своїми рішеннями впливати на ситуацію у галузі, яку одразу після Революції гідності довірили у його руки… Чому?

Наших читачів із Боблів відповідь, що надійшла навзаєм до редакції (№1737/1.8.7/2-15), нітрохи не вразила. Вони, кажуть, скоро облаштують у сільраді «музей відписок», бо бачили їх за кілька останніх літ – «до кольору й до вибору». Та все ж: як реагуватиме влада на те, що водії ставляться до людей, мов до бидла?.. Читаємо: «Лист щодо порушень транспортного законодавства на маршруті Володимир-Волинський – Ковель (через Ревушки) розглянутий та повідомляємо наступне. Для розгляду фактів, викладених у зверненні та вжиття відповідних мір до перевізника та водіїв, в частині постійного грубого відношення водіїв до пасажирів, неодноразових зривів рейсу по вищевказаному маршруту та не доїзд автобуса до населеного пункту Ревушки, департаментом інфраструктури та туризму облдержадміністрації направлено лист управлінню Укртрансінспекції у Волинській області від 09.12.2015 №1682/1.8.7/2-15». Ми обов’язково поцікавимося і в керівника зазначеного управління, яких «мір» було вжито щодо цього перевізника,та здається чомусь, що вони теж умістяться у кілька рядків чорно-білої відписки. Дай Боже, помилитися.

У разі ж невиконання перевізником умов договору (а цим документом зокрема й передбачено забезпечення перевізником та персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт), що укладений із ним в результаті тендера, сторони мають право його розірвати. А поки, напевне, невиконання взятих на себе зобов’язань перед пасажирами із сіл, до яких періодичних не доїжджає рейсовий автобус, ще є малоочевидним… Як дати чиновникам можливість переконатися у зворотному? Поселити хоч одного з них у Ревушках, Осі чи Боблах. І хай добереться на роботу…

Ми поцікавилися й у селі, чи змінилося бодай щось на горезвісному маршруті.

«Та де! Стало ще гірше! Єдине, що голова Турійської районної адміністрації (а керує районом досвідчений управлінець Орест Василишин, щоправда, тендери та «обласні» маршрути – не в його компетенції, – авт.) сказав: кожного разу як автобус не з’явиться у селі – повідомляти йому особисто. Але ось у суботу (19 грудня) автобус не доїхав аж до чотирьох (!) сіл, розвернувся й подався назад. Не було його з 1-го до 4-госічня, – зазначає Боблівський сільський голова Сергій Кисель.

Тому – далі буде… Відомо, що у грудні закінчилися тендери із багатьма перевізниками області. У січні уповноважені органи знову визначатимуть, кому довірити сільські маршрути, а при цьому повинні зважати на скарги. Але жителі зазначених сіл на це не сподіваються, бо, кажуть, їхній перевізник «прописаний» у них аж до 2018-го… Поряд із тим важко не помітити, що за останній рік ситуація із транспортним забезпеченням населених пунктів Волині (особливо сіл) стала кричущою. Власники маршрутів та водії дозволяють собі їздити, як заманеться. У кожному районі – по кілька сіл, відрізаних від світу. На часі – 21 ст., але, здається, ця проблема нікого з можновладців не хвилює. «Лупайте сю скалу», – радив колись поет. Так от ця скеля часто – непробивна. Бо броньовані інтереси місцевих гаманців, які суголосні часто й інтересам деяких місцевих чиновників, заважають добитися елементарної справедливості. А справедливість у тому, щоби до людей ставилися по-людськи.

Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото автора.