Потрібен План Перемоги!

Хто б що не говорив про третього Президента України Віктора Ющенка, але в історії нашої держави він назавжди залишиться керівником Нацбанку та Прем’єр-міністром, який у найскладніший період розвитку суспільства забезпечив стабільність національної грошової одиниці та відновив чітке фінансування основних статей видатків із Держбюджету. Що наступив на граблі внутрішніх чвар із тогочасним урядом Юлії Тимошенко та не зумів поставити на місце регіоналів Віктора Януковича, це, звичайно, теж очевидний факт, проте до теми цієї розмови він має вторинний стосунок.

Отже, цими днями Віктор Ющенко відверто висловив точку зору на процеси, що відбуваються в Україні та за її межами. Насамперед, наголосив: українці прагнуть миру, але він наступає у двох випадках – після досягнення Перемоги або в результаті капітуляції. Чи можемо найближчим часом забезпечити територіальну цілісність, повернувши Крим і Донбас, а також забезпечити сталий розвиток країни? Якщо не змінимо чинну модель влади, в основі якої лежить корупційно-олігархічна складова, якщо не назвемо АТО війною, якщо не примусимо США, Китай, Велику Британію і Росію гарантувати нам в обмін на добровільну відмову від ядерної зброї захист та безпеку, якщо не стабілізуємо грошову одиницю та не приборкаємо інфляцію, то сподіватися на якісь добрі зміни може тільки невиправний оптиміст.

Власне, про це сказав і екс-президент Грузії та нинішній голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі, який уже переріс рівень звичайного українського чиновника і претендує на роль одного з лідерів громадянського суспільства. Аналізуючи цифри й факти, між мікроскопом розглядаючи діяльність владних еліт, він, насамперед, вказує: без негайних змін Україна неминуче програє протистояння з режимом Путіна через економічну неспроможність продовжувати боротьбу. 

Мало того: він нагадав, як у 90-ті молодих людей назвали «втраченим поколінням», бо цілий прошарок населення через гріхи старших опинився на межі виживання. Щось схоже відбувається й зараз: навіть якщо урядові прогнози про збільшення ВВП на 2-3% щороку справдяться, то для досягнення рівня 2013-го (час правління президента-втікача Віктора Януковича!) країні доведеться важко і невдячно працювати мінімум 25 років! 

Ці жорсткі, але правдиві оцінки шанованих державних діячів і політиків дуже важливі. Бо в повітрі все потужніше чути запах Майдану. Одні кажуть – третього. Інші – останнього… Але і на фронті, і в тилу більшість прекрасно усвідомлює, що так далі жити не можна. Якщо навіть омріяна Асоціація з ЄС переноситься мінімум на 6 місяців (а може, й назавжди, бо влада Голландії організувала в себе референдум із цього приводу), то на тлі тотального зубожіння населення та масової втечі підприємців і бізнесменів «у тінь» жодне з пріоритетних завдань Революції гідності  не буде виконане не тому, що цього хтось не хоче, а з банальнішої причини: відсутній економічний ресурс. 

Тому потрібен План Перемоги. Хто його напише? І хто виконає?