Гордіїв вузол вузлової лікарні

Нагадаємо: тему фактично покинутої напризволяще залізничної лікарні неодноразово обговорювали на сесіях обласної ради, нарадах голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, та до єдиного висновку так і не дійшли. Зокрема з вуст начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ігоря Ващенюка звучала пропозиція реструктуризації медзакладу та його реорганізацію в хоспіс на 50 ліжко-місць та центр надання первинної медико-санітарної допомоги. В профільному відомстві відповідний проект – уже на стадії завершення, повідомив посадовець. Звісно, на переформатування треба немалі кошти, зокрема, на створення хоспіса – приблизно 10 млн грн.

А от у обранців громади – інше бачення майбутнього лікарні: на 38-й сесії обласної ради запит щодо вирішення питань подальшого функціонування цілісного майнового комплексу – Державний заклад «Вузлова лікарня станції Ковель ДТГО «Львівська залізниця» пролунав із вуст свободівця Юрія Поліщука. Депутат пропонував використовувати структуру для лікування та реабілітації учасників АТО, і його підтримала більшість «слуг народу». Відповідне рішення є на сайті облради. Зі свого боку, зайнятися питанням залізничної лікарні обіцяв і голова облради Ігор Палиця.

Проте рік завершувався, а тема медзакладу так і залишалася кісткою в горлі, котру, як кажуть,і не проковтнути, і не виплюнути. Хіба що вкотре обговорити: тепер уже на засіданні постійної комісії обласної ради з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. «Спочатку треба вирішити питання працевлаштування медперсоналу, а потім приймати лікарняний комплекс у комунальну власність. Бо фактично трудовий колектив може опинитись у стані невизначеності», – зауважив депутат обласної ради Сергій Слабенко. Тож засідателі ні до чого нового не додумались і вирішили звернутися до Кабміну, щоби з’ясувати ситуацію з трудовим колективом. Одначе всі прекрасно розуміють, що то лише відтягування часу, бо відповідь найвищого виконавчого органу цілком передбачувана, і розбиратися із у перспективі безробітними медиками доведеться тут, на місцях, а не в столичних кабінетах. Та й самі працівники залізничної лікарні, як стало нам відомо з власних джерел, не стали чекати чиновницьких рішень і звільнилися з огляду на нестабільну ситуацію, працевлаштувавшись у інших медичних структурах міста.

А поки напрошується висновок, котрий можна передати крилатою фразою: «А віз і досі там…» Бо всі ми знаємо «всечиновницьку» проблему: багато планів помирають на шляху до їх реалізації. І вбиває їх вічний ворог – відсутність фінансів. А може – відсутність правильних пріоритетів?..